Електроміографія – це метод діагностики, який дозволяє оцінити біоелектричну активність м'язів, на підставі якої можна зробити висновок про функціональний стан нерва, що іннервує пошкоджений м'яз. Це дослідження допоможе фахівцю визначити локалізацію і поширеність осередку ураження, ступінь тяжкості та характер пошкодження м'язів і периферичних нервів.

ЕЛЕКТРОМІОГРАФІЯ: СУТЬ МЕТОДУ

Це дослідження проводиться з використанням спеціального апарату – електроміографа. Сьогодні він являє собою цілу комп'ютерну систему, яка записує біопотенціали м'язів, підсилює їх, після чого оцінює отримані дані.

Електроди реєструють потенціали м'язів і передають їх на електроміограф. Апарат підсилює сигнал і відправляє його або на монітор комп'ютера у вигляді зображення, або на осцилограф для подальшого запису на папір.

Існують певні норми електричної активності м'язів, що свідчать про їх задовільну функцію. Якщо показники електроміограми виходять за рамки цих норм, йдеться про будь-яке захворювання самого м'яза або периферичного нерва, який його іннервує.

ВИДИ ЕЛЕКТРОМІОГРАФІЇ

Залежно від типу електродів, електроміографію поділяють на поверхневу (глобальну) і локальну.

• Поверхнева є неінвазивним дослідженням і дозволяє реєструвати активність м'яза на його великій ділянці;
• Під час проведення локальної електроміографії в товщу м'яза крізьшкірно вводиться електрод, який має вигляд тонкої голки. Це інвазивна методика, яку використовують з метою дослідження функції окремих елементів м'яза.

Для кожного виду процедури існують свої показання, тому питання про те, який з них використовувати, в індивідуальному порядку вирішує лікар-куратор. Нерідко призначають одночасно обидва види електроміографії.

ПОКАЗАННЯ

Електроміографію можуть призначати пацієнтам, якщо у них наявні такі симптоми чи є підозра на нижченаведені захворювання:

• відчуття слабкості в м'язах;
• часті інтенсивні м'язові болі;
• часті посмикування м'язів, судоми;
• хвороба та синдром Паркінсона;
• БАС (бічний аміотрофічний склероз);
• міоклонія;
• міастенія;
• поліміозит;
• порушення тонусу м'язів (дистонія);
• травматичні ушкодження периферичних нервів або органів центральної нервової системи: головного або спинного мозку;
• розсіяний склероз;
• ботулізм;
• залишкові явища після перенесеного поліомієліту;
• невропатія лицьового нерва;
• тунельні синдроми;
• радикулопатії при травмах хребта або грижах спинного мозку;
• полінейропатії;
• есенціальний тремор;
• в косметології – для визначення ділянок тіла, куди слід ввести ботокс.

Як правило, одному і тому ж пацієнтові електроміографію проводять не один раз. Перше обстеження – на етапі постановки діагнозу до початку лікування, а подальші – у процесі терапії з метою оцінки її ефективності.

ЧИ ІСНУЮТЬ ПРОТИПОКАЗАННЯ?

В цілому, електроміографія – абсолютно безпечне, нешкідливе та безболісне дослідження, дозволене навіть для пацієнтів дитячого віку. Однак і для його проведення існують протипоказання, загальні для багатьох діагностичних маніпуляцій:

• гострі інфекційні або неінфекційні захворювання;
• епілепсія або інша органічна патологія центральної нервової системи;
• захворювання психіки, особливо ті, при яких пацієнт не може адекватно себе контролювати та виконувати певні дії;
• гостра серцево-судинна патологія (гіпертензивний криз, напад стенокардії, гостра стадія інфаркту міокарда тощо);
• електрокардіостимулятор;
• дефекти шкіри, гнійничкові висипання в місці передбачуваного впливу.

Окремо варто зазначити про протипоказання до проведення локальної (голчастої) електростимуляції, якими є:

• наявність в обстежуваного інфекцій, які передаються через кров (ВІЛ/СНІД, гепатит тощо);
• захворювання системи згортання крові з підвищеною кровоточивістю (гемофілія та інші);
• висока індивідуальна больова чутливість.

ЕЛЕКТРОМІОГРАФІЯ: ПІДГОТОВКА ДО ДОСЛІДЖЕННЯ

На відміну від багатьох інших методів діагностики, особливих підготовчих заходів до електроміографії не існує. Однак, плануючи йти на дослідження, варто врахувати наступні моменти:

• припинити приймання препаратів, які впливають на нервову або м'язову систему;
• за кілька годин до електроміографії не вживати в їжу продукти, що підвищують збудливість (такі, як шоколад, кока-кола, чай, кава, енергетичні напої).

Якщо у зв'язку з соматичним захворюванням ви повинні щодня приймати препарати, що знижують згортання крові, обов'язково повідомте про це свого лікаря-куратора.

ЯК ПРОВОДЯТЬ ЕЛЕКТРОМІОГРАФІЮ

Дослідження може проводитися як в умовах стаціонару, так і амбулаторно. Під час нього пацієнт перебуває в зручному положенні сидячи, напівсидячи або лежачи. Медпрацівник обробляє ділянки шкіри, які контактуватимуть з електродами, антисептиком, і накладає на м'яз, що підлягає обстеженню, під’єднані до електроміографа електроди. Під час введення у м'яз голчастого електрода людина відчуває неінтенсивний біль.

На початку дослідження реєструють потенціали розслабленого м'яза, після чого просять пацієнта повільно напружити його і в цей час також фіксують імпульси. Отриманий запис – електроміограму – оцінює фахівець кабінету діагностики, а потім передає висновок пацієнту або безпосередньо його лікарю-куратору.