У яких випадках хворому доцільно проводити дуоденальне зондування?

Дуоденальне зондування проводять при захворюваннях печінки та жовчовивідних шляхів як з діагностичною, так і з лікувальною метою. При цьому у дванадцятипалу кишку або парентерально вводять різні подразники, які стимулюють скорочення жовчного міхура, розслаблення сфінктера загальної жовчної протоки та перехід жовчі з жовчовивідних шляхів у дванадцятипалу кишку.

Які речовини використовують як подразники, що вводяться у дванадцятипалу кишку під час дуоденального зондування?

Як подразники використовують 30-50 мл теплого 25% розчину магнію сульфату. Парентерально вводять 2 мл гастроцепіна.

Що являє собою зонд для дуоденального зондування?

Для дуоденального зондування використовують стерильний одноразовий зонд діаметром 3 мм і довжиною 1,5 м. На його кінці, який вводиться в шлунок, прикріплена порожниста металева олива з низкою отворів. На зонді розташовані 3 мітки: на відстані 40-45 см від оливи, 70 см і 80 см від оливи. Остання мітка орієнтовно відповідає відстані від передніх зубів до пипки дванадцятипалої кишки (фатерова пипка).

Як проводиться підготовка до процедури зондування?

Крім зонда, до процедури дуоденального зондування готують затискач зонда, штатив із пробірками, шприц місткістю 20 мл, стерильні пробірки для посіву, лоток, медикаменти (25% розчин магнію сульфату).
З метою підготовки до дослідження хворому напередодні ввечері призначають всередину 2 таблетки "Но-шпи". Вечеря - легка; газопровокуючі продукти (чорний хліб, молоко, картопля) виключаються.

Як проводиться процедура дуоденального зондування?

Дослідження проводять натщесерце. Відзначають на зонді відстань від пупка до передніх зубів хворого, який перебуває в положенні стоячи. Після цього необхідно посадити хворого, дають йому в руки лоток з зондом. Глибоко за корінь язика пацієнта кладуть оливу, пропонуючи йому робити ковтальні рухи та глибоко дихати (попередньо оливу можна змастити гліцерином). Надалі хворий повільно ковтає зонд, а якщо з'являються блювотні рухи, затискає його губами та робить кілька глибоких вдихів. Коли зонд дійде до першої мітки, олива імовірно опинилася в шлунку. Хворого укладають на канапу на правий бік, під який підкладають (на рівні нижніх ребер і правого підребер'я) валик зі згорнутої ковдри або подушки. Зверху валика кладуть гарячу грілку, загорнуту в рушник.

Що являє собою порція А в дуоденальному зондуванні?

Якщо олива потрапила в кишку, то починає виділятися золотисто-жовта прозора рідина - порція А (суміш кишкового соку, секрету підшлункової залози та жовчі). Рідина вільно витікає з зовнішнього кінця зонда, опущеного в пробірку, або її відсмоктують шприцом. Для аналізу відбирають пробірку з найпрозорішим вмістом.

Як проводиться збір порції В в дуоденальному зондуванні?

Через зонд вводять один з подразників (частіше 40 - 50 мл теплого 25% розчину магнію сульфату). Зонд закривають затискачем (або зав'язують вузлом) на 5-10 хвилин, потім відкривають, опускають зовнішній кінець у пробірку і збирають концентровану темно-оливкову міхурову жовч (друга порція - В). Якщо цього не відбувається, можна через 15-20 хвилин повторити введення магнію сульфату.

Як проводиться збір порції С в дуоденальному зондуванні?

Після повного спорожнення жовчного міхура в пробірки починає надходити золотисто-жовта (світліше порції А) прозора, без домішок порція С - суміш жовчі з жовчних шляхів і соків дванадцятипалої кишки. Після отримання цієї порції зонд витягують.

Як проводиться збір матеріалу для бактеріологічного дослідження?

Для бактеріологічного дослідження частину жовчі з кожної порції збирають у стерильні пробірки. До і після наповнення пробірок жовчю їх краї проводять над полум'ям пальника і дотримуються всіх інших правил стерильності.

Отримані порції дуоденального вмісту слід доставляти в лабораторію якомога швидше, оскільки протеолітичний фермент підшлункової залози руйнує лейкоцити. В охолодженому дуоденальному вмісті важко виявити лямблії, оскільки вони перестають рухатися. Для запобігання охолодження пробірки поміщають у склянку з гарячою водою (39-40 ° С).

Як проводиться оцінка функціонального стану жовчовивідної системи на підставі даних дуоденального зондування? 

Отримання жовчі вказує на прохідність жовчних шляхів, а порції В - на збереження концентраційної та скорочувальної функції жовчного міхура. Якщо протягом 2 годин не вдається просунути оливу зонда у дванадцятипалу кишку, дослідження припиняють. 

Що являє собою хроматичне дуоденальне зондування?

Для більш точного розпізнавання міхурової жовчі вдаються до хроматичного дуоденального зондування. Для цього напередодні ввечері, приблизно за 12 годин до дослідження (о 21.00-22.00, але не раніше ніж через 2 години після вживання їжі досліджуваному дають 0,15 г метиленового синього в желатиновій капсулі.
Вранці під час зондування міхура жовч виявляється забарвленою в синьо-зелений колір. Визначають час, що минув з моменту введення подразника до появи порції В, обсяг жовчі.

Які особливості проведення дуоденального зондування у дітей?

У дітей дуоденальне зондування настільки ж важко проходить, як і добування шлункового соку. Зонд з оливою вводять новонародженим на глибину приблизно 25 см, дітям 6 місяців - на 30 см, 1 року - на 35 см, 2 - 6 років - на 40-50 см, старшим - на 45-55 см. Сульфат магнію вводять у дванадцятипалу кишку з розрахунку 0,5 мл 25% розчину на 1 кг маси тіла. В іншому порядок і техніка зондування такі ж, як у дорослих.