Хто такий ендокринолог?
Лікар-фахівець, який отримав підготовку з питань діагностики, профілактики та лікування хвороб ендокринної системи.

Що входить до компетенції лікаря-ендокринолога?
До компетенції ендокринолога входять питання, пов'язані з ендокринною системою, діагностикою, лікуванням, запобіганням ендокринних захворювань. Гормональними порушеннями в гінекології займається лікар ендокринолог-гінеколог.

Якими захворюваннями займається ендокринолог?

• Цукровий діабет - синдром хронічної гіперглікемії та глюкозурії, обумовлений абсолютною або відносною інсуліновою недостатністю, що поєднується зі специфічними мікро- і макросудинними ускладненнями, нейропатією й іншими патологічними змінами в різних органах і тканинах.
• Захворювання щитоподібної залози:
  - синдром тиреотоксикозу (дифузний токсичний зоб) - синдром, наявність якого пов'язана з підвищеним вмістом тиреоїдних гормонів у крові;
  - синдром гіпотиреозу - клінічний синдром, обумовлений гіпофункцією щитоподібної залози та характеризується зниженим вмістом тиреоїдних гормонів у сироватці крові.
• Ожиріння - хронічне захворювання обміну речовин, що проявляється через надлишковий розвиток жирової тканини, прогресує при природному перебігу, має певне коло ускладнень, йому властива висока ймовірність рецидиву після закінчення курсу лікування.
• Гіпоталамо-гіпофізарні захворювання:
  - синдром гіперпролактинемії - синдром, обумовлений негативним впливом гіперпродукції пролактину, що проявляється у вторинній гонадній недостатності.
  - нецукровий діабет - клінічний синдром, що проявляється у зниженні здатності нирок концентрувати сечу, обумовлений або порушенням синтезу, транспортування і вивільнення антидіуретичного гормону, або зниженням чутливості ниркових канальців до його дії.
• Синдроми, обумовлені порушенням метаболізму кальцію:
  - синдром гіперкальціємії - це порушення обміну речовин, що проявляється у підвищенні рівня кальцію в сироватці крові;
  - синдром гіпокальціємії (гіпопаратиреоз) - синдром, розвиток якого пов'язаний з недостатністю секреції паратгормона навколощитоподібних залоз, зниженням реабсорбції кальцію в канальцях нирок і зменшенням абсорбції кальцію в кишківнику.

Якими органами займається лікар-ендокринолог?

• щитоподібною залозою;
• гіпоталамусом;
• шишкоподібним тілом;
• підшлунковою залозою;
• гіпофізом;
• наднирниками.

Коли слід звертатися до ендокринолога?

• Цукровий діабет: сухість у роті, спрага, поліурія, особливо в нічний час, схуднення різного ступеня, поліфагія (підвищений апетит), сонливість, загальна слабкість, різке зниження працездатності, зниження лібідо і потенції, схильність до інфекції (фурункульоз, пародонтоз) і грибкові захворювання (свербіж шкіри).
• Захворювання щитоподібної залози:
  - синдром тиреотоксикоза (дифузний токсичний зоб): загальна слабкість, швидка стомлюваність, дратівливість, пітливість, метушливість, гіперактивність, тремор, погана переносність тепла, серцебиття, підвищений апетит, зниження маси тіла, порушення статевої функції та порушення менструального циклу.
  - синдром гіпотиреоза: загальна слабкість, стомлюваність, сонливість, погана переносність холоду, зниження температури тіла, зниження пам'яті, суха шкіра, сухе ламке волосся, підвищена маса тіла при зниженому апетиті, низький хриплуватий голос, запор, менорагія, олігоменорея, артралгія.
• Ожиріння: задишка, серцебиття, підвищення артеріального тиску, слабкість, зниження лібідо, потенції.
• Гіпоталамо-гіпофізарні захворювання:
  - синдром гіперпролактинемії: галакторея, аменорея, безпліддя, зниження лібідо, відсутність оргазму, фригідність, сухість піхви, надлишковий ріст волосся на обличчі, навколо пипок, по білій лінії живота.
  - нецукровий діабет: поліурія, полідипсія, пов'язане з цим порушення сну.
• Синдроми, обумовлені порушенням метаболізму кальцію:
  - синдром гіперкальціємії: загальна слабкість, втрата апетиту, нудота, блювота, запори, схуднення, біль в кістках, слабкість м'язів кінцівок.
  - синдром гіпокальціємії (гіпопаратиреоз): гарячка, озноб, серцебиття, ламкість нігтів, порушення росту волосся, безсоння, зниження пам'яті, депресія, блювота, запори, бронхоспазм.

Коли і які аналізи потрібно робити?
Аналіз крові на різні види гормонів.

Які основні види діагностик зазвичай проводить ендокринолог?

• УЗД щитоподібної залози;
• КТ щитоподібної залози;
• МРТ щитоподібної залози;
• пункція щитоподібної залози;
• радіонуклідні методи дослідження: сцинтіографія, термографія.

Поради лікаря-ендокринолога
Попри свої мініатюрні розміри, щитоподібна залоза виконує в організмі цілу низку важливих функцій, «диригуючи» усіма обмінними процесами. Немає клітини, яка б не відчувала на собі вплив її гормонів. Порушення функції щитівки накладають серйозний відбиток на роботу всіх органів і систем. Вони можуть проявитися зниженням функції залози - гіпотиреоз або її надмірною активністю - тиреотоксикоз.
У ряді випадків причину захворювання щитівки лікарі вбачають у зловживанні так званої зобогенної їжі. До цієї небезпечної категорії продуктів традиційно відносять усіх представників сімейства хрестоцвітних: білокачанну капусту, гірчицю, броколі та інші види капусти, а також ріпу, корінь маніоки, соєві боби, кедрові горіхи та просо.
Слід зазначити, що кулінарна обробка інактивує зобогени. Як джерело йоду для профілактики захворювань щитоподібної залози рекомендують їсти ламінарію і темно-червоні водорості. Особливо важлива їх присутність у раціоні, що включає будь-який із зобогенних.
Помічено, що до зоба (збільшення щитоподібної залози) найбільш схильні жителі гірських районів і віддалених від моря територій, чий раціон практично не містить йоду. З метою профілактики захворювань щитівки тут успішно застосовується йодування солі.
Клінічна картина гіпотиреозу відповідає тому, що всі процеси в організмі сповільнюються: пульс, обмін речовин, пригнічується моторика шлунково-кишкового тракту, що проявляється підвищеною стомлюваністю, депресією, надмірною масою тіла, сухістю шкіри, випаданням волосся, схильністю до набряків, запорів та іншими симптомами.
При тиреотоксикозі все відбувається з точністю до навпаки: пацієнти дратівливі, знервовані, серце скорочується швидше, ніж у нормі (90 і більше ударів на хвилину), вага, як правило, знижена. Якщо в першому випадку застосовуються стимулювальні рослинні засоби, то в другому показані натуральні препарати з «охолоджувальним» впливом.
Для оцінки функції щитівки проводиться дослідження рівня її гормонів у крові. Коли не можна обійтися без замісної терапії, пацієнту призначають синтетичні гормони в формі таблеток. При тиреотоксикозі застосовуються лікарські препарати, що пригнічують функцію залози.
Лікування гіпотиреозу так чи інакше має включати синтетичні гормони: одними народними методами домогтися ефекту практично неможливо. Водночас натуральні засоби здатні дещо полегшити перебіг захворювання і знизити потребу в замісній терапії.
Для нормалізації діяльності щитоподібної залози необхідні також цинк, вітаміни Е, А, В, В, В і фолієва кислота. Одне з найбільш корисних поживних речовин - амінокислота L-тирозин, яка має антистресову дію і підвищує енергетичний тонус. Отож її приймають натщесерце, запиваючи водою, з одночасним вживанням невеликих доз вітамінів В і С. Есенціальні жирні кислоти ефективно регулюють функцію залоз.