Небулайзер (від лат. nebula - туман, хмара) - пристрій для проведення інгаляції, що використовує надмале дисперсне розпилення лікарської речовини. Застосовується при лікуванні муковісцидозу, бронхіальної астми та інших респіраторних захворювань. 

Небулайзери бувають як стаціонарними, призначеними для роботи в ЛПЗ, так і переносними, що використовуються астматиками самостійно для попередження і зняття нападу бронхіальної астми. Залежно від способу розпилення розрізняють компресійні та ультразвукові небулайзери.

Механізм дії 

Механізм дії небулайзера заснований на дисперсному розпиленні лікарського засобу, яке через маску або дихальну трубку подається хворому. Завдяки тому, що речовина розпорошується на надмалі частинки, лікарський засіб потрапляє до всіх відділів дихальної системи й швидко засвоюється. Дихальна трубка (мундштук) краща, бо при цьому менша кількість лікарського засобу втрачається в носовій порожнині.

Компресорний небулайзер складається з електричного компресора, що подає потужний потік повітря, і власне небулайзера, де відбувається утворення полідисперсного аерозолю, що містить частинки з оптимальним розміром для надходження в легені. В ультразвукових небулайзерах розпорошення йде внаслідок коливання чутливої ​​мембрани або сітки ультразвуком. Цей метод використовується під час створення компактних переносних небулайзерів, оскільки для нього не потрібен компресор, що стискає повітря. Недоліком ультразвукового небулайзера є неможливість розпилення деяких лікарських форм, наприклад, масляних розчинів.

Ультразвукові небулайзери утворюють аерозоль завдяки впливу на рідину ультразвукових коливань, що генеруються п'єзоелементом. Вони складаються з джерела ультразвукових коливань і небулайзера.