Це фахівець, до компетенції якого належить лікування захворювань органів грудної клітки. Він діагностує патології та проводить операції на легенях, бронхах, стравоході та середостінні.

ЩО ЛІКУЄ ТОРАКАЛЬНИЙ ХІРУРГ?

Найчастіше пацієнти потрапляють до лікарні з травмами грудної клітки, скажімо, після дорожньо-транспортної пригоди, або з запущеними гнійно-запальними процесами, коли з якоїсь причини хворий відкладав візит до лікаря. У своїй практиці ці хірурги неодноразово стикаються з лікуванням пухлин, злоякісних і доброякісних, а також з туберкульозом.

Торакальний хірург лікує захворювання органів дихання, такі як:

• плеврити;
• емпієми плевральної порожнини (гнійні скупчення);
• перикардити;
• абсцес легені (формується порожнина з гноєм);
• емболія легеневої артерії (простіше кажучи, її заткнення);
• хилоторакс – коли лімфа накопичується у плевральній порожнині;
• медіастиніти – запальні процеси клітковини середостіння (середостіння – це анатомічний простір у середньому відділі грудної клітки);
• бронхоектази (через пошкодження бронхіальної стінки з'являється незворотне розширення ділянки бронха);
• ателектаз (у певну ділянку легені через її спадання перестає надходити повітря, у результаті чого стає неможливим нормальний газообмін);
• стенози бронхів і трахеї (характеризуються звуженням просвітів);
• пневмоторакс (також у дітей першого року життя): між двома шарами плеври накопичується повітря;
• остеомієліт – запалюється кісткова тканина ребер з утворенням гною;
• хондрит, перихондрит.

Також лікар здійснює хірургічне лікування патологій стравоходу:

• езофагіт (коли запалюються стінки стравоходу);
• ахалазія (порушення ковтальної функції);
• дивертикули стравоходу (у разі їх утворення стінка стравоходу випинається);
• свищі й опіки;
• видалення чужорідних предметів зі стравоходу.

КОЛИ ЙТИ ДО ЛІКАРЯ?

Зазвичай до торакального хірурга направляє інший фахівець, наприклад, гастроентеролог, пульмонолог або терапевт.

Симптоми, при яких потрібно негайно звернутися до лікаря:

• тривалий кашель з домішками гною та неприємним запахом;
• кровохаркання;
• біль у грудях (має значення місце локалізації болю, його наростальний характер, час виникнення: під час ходьби, дихання або навіть у стані спокою);
• задишка;
• відчуття задухи;
• дисфагія – утруднення ковтання їжі.

МЕТОДИ ДІАГНОСТИКИ

Для постановки діагнозу пацієнту можуть призначити:

• рентгенологічне дослідження;
• ультразвукове дослідження;
• ангіографію (показує стан судин);
• комп'ютерну томографію;
• торакоскопію (обстеження плевральної області);
• магнітно-резонансну томографію;
• плевральну пункцію;
• біопсію;
• інтервенційну сонографію;
• аутофлюоресцентну бронхоскопію (обстеження на наявність пухлин);
• спірографію (визначає життєвий об'єм легенів).