ХТО ТАКИЙ ДИТЯЧИЙ УРОЛОГ?

Займається вадами й аномаліями розвитку сечостатевої системи у хлопчиків і дівчаток, лікуванням її дисфункції (наприклад, проблеми нетримання).

ЯКИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ ЗАЙМАЄТЬСЯ ДИТЯЧИЙ УРОЛОГ?

У списку хвороб, з якими урологам доводиться стикатися, найчастіше близько 45 найменувань: від водянки та грижі у новонароджених до інфекцій, що передаються статевим шляхом, у підлітків.

У немовлят часто відзначається патологія крайньої плоті та статевого члена, у старшеньких малюків (до 5-6 років) ті ж грижа і водянка, іноді в цьому віці виявляється відсутність яєчка.

У наступні 4-6 років жодних нових хвороб не з'являється, залишаються лише невилікувані в ранньому віці. У підлітків досить поширені варикоцеле (варикозне розширення вен сім'яного канатика і яєчка) і кіста придатка яєчка. Сьогодні у 11,4% дітей реєструється та чи інша патологія крайньої плоті.

• Гідронефроз (хвороба нирок внаслідок порушення відтоку сечі)
• Міхурово-сечовідний рефлюкс (зворотний відплив сечі в сечовід з сечового міхура)
• Кіста нирок
• Полікістоз нирок (заміщення нормальної тканини нирок кістами)
• Мегауретер (розширення сечоводу)
• Дисфункція сечового міхура нейрогенного характеру
• Пієлонефрит (запалення нирки)
• Екстрофія сечового міхура (відсутність передньої стінки сечового міхура і передньої черевної стінки)
• Цистит (запалення слизової оболонки сечового міхура).

ЯКИМИ ОРГАНАМИ ЗАЙМАЄТЬСЯ ЛІКАР ДИТЯЧИЙ УРОЛОГ?

• Нирки
• Сечовід
• Сечовий міхур
• Уретра
• Простата
• Сечовипускальний канал
• Яєчка і придатки яєчок
• Статевий член

КОЛИ СЛІД ЗВЕРТАТИСЯ ДО ДИТЯЧОГО УРОЛОГА?

• хворобливість, ускладненість сечовипускання, рідкісне або часте сечовипускання;
• виявлення на ультразвуковому обстеженні вад розвитку сечостатевої системи;
• виявлення неопущеного яєчка (крипторхізм);
• набряк яєчка;
• звужене сечовипускальний отвір у хлопчиків.

ПОРАДИ ЛІКАРЯ ДИТЯЧОГО УРОЛОГА

У дитинстві правильний гігієнічний догляд обмежується щоденним купанням дитини та підмиванням після того, як малюк випорожниться. Під час купання під крайню плоть потрапляє вода, яка природним чином вимиває секрет, що накопичився. Не рідше одного разу на тиждень слід мити статевий член і мошонку з милом. Для цього краще використовувати дитяче мило або спеціальні дитячі засоби для купання.

Не рекомендується щоденне застосування бактерицидних (що вбивають мікробів) мила або гелів. Часте використання може спричинити порушення балансу нормального мікробного середовища на шкірі.

Щоб уникнути інфекції сечовивідних шляхів, дітей слід підмивати спереду назад. Хлопцям обмивають статевий член, не зрушуючи крайню плоть. Якщо ж ви все-таки намагаєтеся (за порадами деяких лікарів) поступово зрушувати шкіру статевого члена й оголювати голівку, то таку процедуру слід виконувати дуже обережно, не завдаючи ні найменшого болю дитині. Слід пам'ятати, що зона голівки статевого члена містить велику кількість нервових больових закінчень, і грубі маніпуляції на статевому члені можуть призвести до психічної травми та страху. Відразу ж після походу в туалет голівка, а також крайня плоть повинна бути повернена на місце, щоб уникнути розвитку парафімозу - защемлення головки в крайній плоті.

Бажано після народження (на першому тижні життя) проконсультувати хлопчика у лікаря-уролога або дитячого хірурга, який огляне дитину і визначить, чи є у нього якась патологія, чи ні.